авун ћ.≈. ”рбан≥зац≥¤ ѕричорноморТ¤ та ƒн≥провського Ќадпорожж¤: ретроспективний погл¤д в контекст≥ методолог≥чного плюрал≥зму св≥товоњ урбан≥стики. „астина 2  

ƒруга половина XVIII ст. характеризуЇтьс¤ стаб≥л≥зац≥Їю в ѕ≥вн≥чному ѕричорноморТњ й, з одного боку, демонструЇ перемогу зовн≥шнього чинника в характер≥ урбан≥зац≥њ, з ≥ншого Ц засв≥дчуЇ кардинальн≥ типолог≥чн≥ зм≥ни в характер≥ урбан≥зац≥йних процес≥в на територ≥њ —теповоњ ”крањни й чорноморського узбережж¤. ≈коном≥чна функц≥¤ м≥ст дедал≥ зростаЇ, висуваючи вимоги трансформац≥њ давн≥х та формуванн¤ нових м≥ст Ц пол≥функц≥ональних центр≥в модерного типу, позбавлених ¤вного дом≥нуванн¤ усталеноњ на дан≥й територ≥њ в≥йськовоњ функц≥њ, натом≥сть Ц з комплексом розвинених адм≥н≥стративноњ, економ≥чноњ та культурноњ функц≥й. ÷¤ тенденц≥¤ в ≥сторичн≥й перспектив≥ стала дом≥нуючою на теренах ѕ≥вн≥чно-ѕричорноморського рег≥ону вже в наступному, девТ¤тнадц¤тому стол≥тт≥. јле вже в останн≥й чверт≥ XVIII ст. стр≥мко втрачаЇ пан≥вне значенн¤ тип м≥ста, заснований передус≥м на концентрац≥њ в≥йськовоњ сили. «≥ зм≥ною вимог щодо сутност≥ й функц≥й м≥ст Їдино можливим шл¤хом Усамозбереженн¤Ф ≥снуючих м≥ських центр≥в була кардинальна трансформац≥¤ њх внутр≥шньоњ структури та середовища. якщо давн≥ м≥ста не могли в≥дпов≥сти на ц≥ нов≥ соц≥окультурн≥ виклики (особливо притаманн≥ модерн≥зац≥йн≥й доб≥), вони втрачали перспективи розвитку, консервувалис¤ й деградували. ” б≥льшост≥ давн≥х м≥ст рег≥ону дл¤ цього не вистачило потенц≥йних ресурс≥в, наприк≥нц≥ XVIII ст. з них зберегли м≥ський статус лише дек≥лька. Ќатом≥сть, в останн≥й чверт≥ XVIII Ц перш≥й половин≥ ’≤’ ст. в≥дбуваЇтьс¤ ≥нтенсивне виникненн¤ нових м≥ст, лише опосередковано повТ¤зане з попередн≥м урбан≥зац≥йним досв≥дом. —тр≥мка урбан≥зац≥¤ рег≥ону в≥дбулас¤ в рамках рос≥йського колон≥зац≥йного проекту дл¤ причорноморського рег≥ону (УЌоворос≥¤Ф). «Т¤вивс¤ новий дл¤ даного рег≥ону (за вин¤тком  риму) тип м≥ста Ц модерний пол≥функц≥ональний центр. ¬≥дпов≥дно, становленн¤ нових м≥ст ¤вл¤ло собою ¤к≥сно новий процес, з ≥ншими визначальними характеристиками, н≥ж у попередн≥ ≥сторичн≥ епохи.

ќтже, у ѕричорноморському рег≥он≥ в силу д≥њ багатьох чинник≥в не склалас¤ ст≥йка м≥ська традиц≥¤ до другоњ половини XVIII ст., насамперед з геопол≥тичних та демограф≥чних причин (за вин¤тком  риму). ”рбан≥зац≥йн≥ процеси проходили у вигл¤д≥ дек≥лькох р≥знохарактерних поток≥в. ” друг≥й половин≥ XVIII ст. виник й ≥нтенсиф≥кувавс¤ новий урбан≥зац≥йний пот≥к, ¤кий розвинувс¤ в русл≥ рос≥йськоњ колон≥зац≥йноњ пол≥тики на власн≥й п≥доснов≥, проте частково поглинув менш ≥нтенсивн≥ урбан≥зац≥йн≥ потоки XVII Ц XVIII ст. [6, 11]. ѕотужне буд≥вництво нових м≥ст у ѕричорноморТњ проходить у середин≥ Ц друг≥й половин≥ XVIII ст. Ц спочатку ¤к потужних фортець, проте трохи згодом уже ¤к економ≥чних та культурних центр≥в. ¬ цей час засновано б≥льше дес¤ти м≥ст, що стали центрами та катал≥заторами колон≥зац≥йних процес≥в (’ерсон, ћар≥уполь,  атеринослав, ћиколањв, ќдеса). Ќа територ≥њ  римського ханства, приЇднаного до –ос≥њ в 1783 р., пор¤д ≥з збереженими старими (√езлев Ц ™впатор≥¤,  афа Ц ‘еодос≥¤, ѕантикапей Ц  ерч) виникають нов≥ м≥ста Ц —евастополь, —≥мферополь (котрий поглинув згодом давню јк-ћечеть) та ≥нш≥ центри. Ўвидкими темпами йшов розвиток торг≥вл≥, насамперед через морськ≥ порти Ц ’ерсон, ћиколањв, ќдесу. ƒинам≥ка урбан≥зац≥њ ѕ≥вденноњ ”крањни в цей пер≥од кардинально в≥др≥зн¤лас¤ в≥д попередн≥х етап≥в. Ќов≥ м≥ста вперше набули значенн¤ центр≥в рег≥онального й загальнодержавного значенн¤, отримали можлив≥сть зд≥йснювати в≥дчутний вплив ≥ фактично зм≥нили характер ≥сторичного розвитку рег≥ону.

 лючове стратег≥чне значенн¤ територ≥њ ƒн≥провського Ќадпорожж¤ в ареал≥ —ереднього й Ќижнього ѕодн≥провТ¤ обумовило досить ≥нтенсивний розвиток тут урбан≥зац≥йних процес≥в, пор≥вн¤но з ≥ншими м≥сцевост¤ми —теповоњ ”крањни. ќднак нав≥ть тут урбан≥зац≥йний процес проходив надто пов≥льно, що було зумовлено д≥Їю комплексу негативних чинник≥в. ѕоказово, що задовго до по¤ви  атеринослава на територ≥њ, ¤ка завжди в≥дзначалас¤ виг≥дним географ≥чним та стратег≥чним положенн¤м, склалис¤ передумови виникненн¤ та розвитку р≥зних тип≥в ос≥лих м≥ських поселень. ƒн≥про, у м≥сц≥ впад≥нн¤ одного з найб≥льших доплив≥в Ц —амари, утворював великий залом ≥ повертав праворуч, зустр≥чаючи на своЇму шл¤ху ѕороги Ц виходи пор≥д ”крањнського кристал≥чного щита. ћ≥сцев≥сть перед порогами й п≥сл¤ них, в район≥ острова ’ортиц¤ Ц ¤вл¤ла собою стратег≥чний вузол, волод≥нн¤ ¤ким забезпечувало контроль над рег≥оном, своЇр≥дн≥ ворота до п≥вденноукрањнських степ≥в. ÷¤ особлив≥сть характерна дл¤ усього часу залюдненн¤ ƒн≥провського Ќадпорожж¤, принаймн≥ до к≥нц¤ XVIII ст.

¬иход¤чи з анал≥зу природноњ та культурноњ специф≥ки ареалу ƒн≥провського Ќадпорожж¤, мова може йти не про под≥л ≥стор≥њ сучасного ƒн≥пропетровська на доурбан≥стичний та власне урбан≥стичний етапи [9], а про дек≥лька етап≥в урбан≥зац≥њ в ареал≥ сучасного ƒн≥пропетровська, ¤к≥ характеризуютьс¤ р≥зним р≥внем ≥нтенсивност≥. –езультатом урбан≥зац≥њ на кожному з етап≥в було виникненн¤ одного Ц дек≥лькох м≥ських (та протом≥ських) поселень; проте через втрату ≥нтенсивност≥ згодом в≥дбувавс¤ њх занепад. ќтже, йдетьс¤ не про етапи розвитку Їдиного м≥ста, а про посл≥довний розвиток та занепад р≥зних тип≥в м≥ських (та протом≥ських) орган≥зм≥в в ареал≥ сучасного ƒн≥пропетровська, що належать р≥зним культурним та урбан≥стичним традиц≥¤м.

ƒосл≥дженн¤ характеру та ≥нтенсивност≥ багатовекторних звТ¤зк≥в м≥ж р≥зними урбан≥стичними орган≥змами, що знаход¤тьс¤ у ‘ронтерному простор≥, Ц ще т≥льки чекаЇ на ос¤гненн¤ ¤к важлива наукова проблема дл¤ ≥сторика-урбан≥ста ѕ≥вдн¤ та —ходу ”крањни. —туд≥юванн¤ ц≥Їњ проблематики, ¤ке т≥льки розпочинаЇтьс¤, маЇ значну досл≥дницьку та культурну перспективу. ѕроте, на наше глибоке переконанн¤, його сл≥д проводити не задл¤ прикрих декларац≥й та Усамозапевненн¤Ф [див. прим≥ром 1, 413 Ц 431], а з метою отриманн¤ Упозитивного знанн¤Ф ¤к запоруки д≥Ївоњ активноњ участ≥ в конкурентн≥й культурн≥й боротьб≥ та ≥нтелектуальн≥й взаЇмод≥њ вже в умовах глобал≥зованого сьогоденн¤.

Ќа наш погл¤д, можна вид≥лити три фази урбан≥зац≥њ на територ≥њ ƒн≥провського Ќадпорожж¤: 1) давньоруська доба (’≤ Ц ’≤≤≤ ст.) Ц т.зв. ≤гренське м≥сто; 2) литовсько-польська та козацька доба (’VI Ц середина XVIII ст.) Ц —амарь, —тарий та Ќовий  одаки; 3) останн¤ чверть XVIII ст. Ц  атеринослав  ≥льченський та  атеринослав ƒн≥провський [6, 11]. ≈тапи урбан≥зац≥њ характеризуютьс¤ р≥зним р≥внем ≥нтенсивност≥ формуванн¤ м≥ських ознак та еволюц≥Їю типолог≥чних ознак у розвитку м≥ських (протом≥ських) орган≥зм≥в: м≥сто-економ≥чний центр (тезис) → м≥сто-фортец¤, центр контролю й зосередженн¤ владних орган≥в, водночас ≥з ознаками економ≥чного житт¤ (антитезис) → м≥сто Ц пол≥функц≥ональний центр з адм≥н≥стративною, економ≥чною, культурною функц≥¤ми, натом≥сть в≥дсутн≥стю в≥йськовоњ (синтез) [6, 11]. “обто, можливо проводити паралел≥ з урбан≥зац≥Їю давньоруських час≥в, але вже на ¤к≥сно новому р≥вн≥: 1) урбан≥зац≥¤ на економ≥чному п≥дірунт≥, виникненн¤ неукр≥пленого м≥ста Ц центру ремесла й торг≥вл≥ (≤гренське м≥сто); 2) формуванн¤ м≥ських поселень з пров≥дною в≥йськово-адм≥н≥стративною функц≥Їю у вектор≥ пол≥тики р≥зних державних утворень, водночас ≥з пом≥тним р≥внем розвитку економ≥чних функц≥й (—амарь,  одак, Ќовий  одак, думаЇтьс¤, сюди можна в≥днести й  атеринослав ≤, оск≥льки в≥йськова функц≥¤ все ж дом≥нувала); 3) урбан≥зац≥¤ комплексного характеру на економ≥чному п≥дірунт≥, ¤ка в≥дпов≥дала адм≥н≥стративним потребам й соц≥окультурн≥й пол≥тиц≥ ≥мпер≥њ ( атеринослав ≤≤).

—убТЇктами урбан≥зац≥йних процес≥в виступали р≥зн≥ за характером потоки, ¤к≥ в своњй п≥доснов≥ зумовлювалис¤ протилежними чинниками: зовн≥шн≥ми (передус≥м з геопол≥тичних та колон≥зац≥йних м≥ркувань) та внутр≥шн≥ми (передус≥м з метою господарського освоЇнн¤). ¬нутр≥шн≥й чинник господарськоњ колон≥зац≥њ ви¤вл¤Ї себе виразно в давньоруську (т.зв. ≤гренське м≥сто) та запор≥зьку добу (Ќовий  одак); на л≥вому берез≥ в литовсько-польську добу ви¤вл¤Ї себе —амар. Ќатом≥сть б≥льш ≥нтенсивний вплив зовн≥шн≥х чинник≥в призв≥в до виникненн¤ сталих м≥ських обТЇкт≥в XVII Ц XVIII ст.: —тарого  одака (польська в≥йськова колон≥зац≥¤),  атеринослава ≤ та ≤≤ (рос≥йська колон≥зац≥¤ к≥нц¤ XVIII ст.). ¬ажливою особлив≥стю Ї р≥зний ступ≥нь ≥нтенсивност≥ урбан≥зац≥йних процес≥в на правобережн≥й та л≥вобережн≥й частинах ƒн≥провського Ќадпорожж¤. –озпочавшись у давньоруськ≥ часи в Їдин≥й точц≥ Ц б≥л¤  одацького порога, ц≥ процеси розвивалис¤ окремо ≥ не перетиналис¤ до к≥нц¤ XVIII ст., коли виникненн¤  атеринослава ≤≤ означило ¤к≥сно нову фазу урбан≥зац≥њ та локал≥зац≥ю сталих м≥ських ознак в ареал≥ сучасного ƒн≥пропетровська.

јвтор певний, що викладен≥ тут думки, ¤к ≥ прац≥ ≥нших автор≥в та р≥зн≥ побутуюч≥ в≥з≥њ урбан≥зац≥йного процесу в ѕричорноморТњ, ¤к класичн≥, так ≥ нов≥, продукти останн≥х двадц¤ти рок≥в, обовТ¤зково будуть застосован≥ при наступному постанн≥ нових синтез з урбан≥зац≥њ та колон≥зац≥њ рег≥ону. ѕодальше вписуванн¤ ≥стор≥њ рег≥ону у св≥товий ≥сторичний процес маЇ, на нашу думку, зд≥йснюватис¤ на баз≥ загальносв≥тового теоретико-методолог≥чного досв≥ду в галуз≥ урбан≥стики та рег≥онал≥стики паралельно ≥з розширенн¤м горизонт≥в конкретно-≥сторичного досл≥дженн¤ етап≥в рег≥ональноњ урбан≥зац≥њ. ¬ майбутньому сл≥д чекати на по¤ву нових авторських концептуальних в≥з≥й, ¤к≥ обовТ¤зково вберуть в себе частини й уже класичних у¤влень, ≥ запропонован≥ нов≥ п≥дходи. Ђƒеконструкц≥¤ї попередн≥х ≥стор≥ограф≥чних побудов викличе, (й уже викликала) атом≥зац≥ю, з перспективою постанн¤ нових конструкц≥й. ѕитанн¤ на цьому ≥стор≥ограф≥чному етап≥ Ц хто будуть буд≥внич≥ цих конструкц≥й, ≥ що ви¤витьс¤ дом≥нуючим Ц синкрез чи синтез Ц в структур≥ майбутн≥х св≥тогл¤дних та ≥стор≥ограф≥чних побудов.

ƒжерела та л≥тература:
1. Ѕрехуненко ¬. ƒн≥пропетровський —Ќ≤ƒ (синдром наукового ≥мунодеф≥циту) // ”крањнський археограф≥чний щор≥чник. Ц  . Ц Ќью-…орк, 2002. Ц ¬ип. 7. Ц —. 413-431.
2. ƒмитр≥Їва ¬.ј. ќсновн≥ тенденц≥њ заруб≥жних досл≥джень з теор≥њ м≥ста (модел≥ та методи вивченн¤) // ¬≥сн. ƒн≥пропетр. нац. ун-ту: ≤стор≥¤ та археолог≥¤ / –едкол.: ј.√. Ѕолебрух (в≥дп. ред.) та ≥н. Ц ƒ.: –¬¬ ƒЌ”, 2001. Ц ¬ип. 6. Ц —. 128-140.
3. ≈нциклопед≥¤ украњнознавства: —ловникова частина / √ол. ред. проф. д-р ¬.  уб≥йович. ѕеревиданн¤ в ”крањн≥. Ц Ћ.: Ќ“Ў, 1993. Ц “. 2. √олинський Ц «ернов. Ц —. 405 Ц 800.
4. ≈нциклопед≥¤ украњнознавства: —ловникова частина / √ол. ред. проф. д-р ¬.  уб≥йович. ѕеревиданн¤ в ”крањн≥. Ц Ћ.: Ќ“Ў, 1994. Ц “. 4.  рушельницький Ц ћ≥сто. Ц —. 1205 Ц 1600.
5. ∆уковський ћ.ѕ. ƒо питанн¤ про досл≥дженн¤ музе¤ми ≥стор≥њ м≥ст ≥ с≥л // ћузей на меж≥ тис¤чол≥ть: минуле, сьогоденн¤, перспективи: «б. тез доп. та пов≥домл. ћ≥жнар. наук. конф., присв. 150-л≥ттю в≥д дн¤ засн. ƒн≥пропетр. ≥ст. музею ≥м. ƒ.≤. яворницького / ”пор¤д. ¬.ћ. Ѕекетова. Ц ƒ.: ќѕ Ђƒн≥пропетр. книж. друк.ї, 1999. Ц —. 46-48.
6.  авун ћ.≈. јктуальн≥ питанн¤ л≥точисленн¤ м≥ст ѕ≥вдн¤ та —ходу ”крањни // ≤стор≥¤ ”крањни: малов≥дом≥ ≥мена, под≥њ, факти: «б. ст. / –едкол.: ѕ.“. “ронько (в≥дп. ред.) та ≥н. Ц  . Ц ƒонецьк: –≥дний край, 2001. Ц ¬ип. 16. Ц —. 259-264.
7.  авун ћ.≈. ѕоходженн¤ та ранн¤ ≥стор≥¤ м≥ста  атеринослава: јвтореф. дис... канд. ≥ст. наук / ƒн≥пропетр. нац. ун-тет. Ц ƒ., 2003. Ц 20 с.
8. ћиронов Ѕ.Ќ. –усский город в 1740 Ц 1860-е годы: демографическое, социальное и экономическое развитие. Ц Ћ.: Ќаука, 1990. Ц 272 с.
9. „ернов ≈.ј. Ќачало времени УURBISФ в истории ƒнепропетровска // Ќаддн≥пр¤н. ≥ст.-краЇзн. зб. / –едкол.: ј.√. Ѕолебрух (в≥дп. ред.) та ≥н. Ц ƒ.: ≈тюд-—ерв≥с, 1998. Ц ¬ип. 1: ћатер≥али ѕершоњ м≥жрег≥он. ≥ст.-краЇзн. конф. (8-9 жовт. 1998 р., м. ƒн≥пропетровськ). Ц —. 110-114.
10. Woroby P. The role of the City in Ukrainian history // Rethinking Ukrainian history / Ed. by Ivan L. Rudnitsky. With the assistance of John-Paul Himka. Ц Edmonton: The Canadian Institute of Ukrainian Studies; The University of Alberta, 1981. Ц P. 203-215.

(—) 2006 ћј —»ћ  ј¬”Ќ

ќпубл≥ковано:  авун ћ. ≈. ”рбан≥зац≥¤ ѕричорноморТ¤ та ƒн≥провського Ќадпорожж¤ в контекст≥ методолог≥чного плюрал≥зму св≥товоњ урбан≥стики / ћ. ≈.  авун // ≤стор≥¤ ≥ культура ѕридн≥провТ¤: Ќев≥дом≥ та малов≥дом≥ стор≥нки: науковий щор≥чник / редкол.: √. . Ўвидько (гол. ред.) та ≥н. Ц ƒ.: Ќац. г≥рн. ун-тет, 2006. Ц ¬ип. 3. Ц —. 23Ц31.


„итать часть 1
¬ернутьс¤ в раздел
¬ернутьс¤ на главную

Hosted by uCoz